Another decade, another attempt to revive Alone in the Dark. I’ve recently covered all of the previous games in the series (excluding Illumination, because who cares). The inspiring original trilogy that shaped modern action adventures, but aged poorly. A much simpler first reboot The New Nightmare that nonetheless did several incredibly ambitious things. Overly ambitious Alone in the Dark from 2008, that attempted to reinvent the genre but failed miserably. And now we have a third game simply titled Alone in the Dark, except this lacks any ambition of the previous entries.
Category: Reviews
Розчарування: Alone in the Dark (2024)
Судячи з усього на годиннику час знову перезапускати Alone in the Dark. Нещодавно я написав про всі попередні частини серії (окрім Illumination, бо кого вона хвилює). І про надихаючу, але застарілу оригінальну трилогію від якої пішли сучасні action adventure. І про набагато простіший перший перезапуск серії The New Nightmare, який все одно спромігся зробити щось класне. І про занадто амбіційну Alone in the Dark 2008-го, яка намагалась змінити обличчя жанру, але вийшла доволі поганою. І ось тепер вийшла ще одна гра, яка просто називається Alone in the Dark, але яка при цьому не має жодних амбіцій взагалі.
Thoughts on: 8BitDo Pro 2 and other controllers
This is going to be a bit different, as I normally don’t talk about hardware. But recent unfortunate experience with the 8BitDo Pro 2 is something I wanted to share, but to do so right, I’d need to bring some additional context about controllers that I’m using for my PC gaming. Anyway, expect this to be a sort of a review of 8BitDo Pro 2 (which I don’t recommend), and also lots of mini-review-like mentions of other controllers.
Думки про: 8BitDo Pro 2 та інші контролери
Цей пост буде для мене новим досвідом, бо я зазвичай про залізо не пишу. Але я хочу описати свій нещодавній неприємний досвід з 8BitDo Pro 2, що також потребує додаткового пояснення про те, які контролери я використовую для гри на ПК. В деякому сенсі це огляд на 8BitDo Pro 2 (який я не рекомендую), і також декілька міні-оглядів і думок на інші контролери, якими я користуюсь.
Happy about: Death Stranding Director’s Cut
When Death Stranding was first announced, no gameplay was shown, so no one knew what to think of the game. When the game was finally released in 2019 and you could play it, it was still hard to understand what this game is. A delivery person simulator in a post apocalyptic world with horror and sci-fi story, action adventure gameplay with stealth, light survival game mechanics and crafting in an open world? Huh? …Is it fun? This question will not be possible to answer until at least a few hours into the game, as it takes a while before you start getting into the pace it establishes and understanding if you like whatever this is or not. I think, I really liked it. But it also took me over 80 hours to finish it and have this answer.
Радий: Death Stranding Director’s Cut
Death Stranding анонсували без пояснення ґеймплею, тому ніхто не знав що від гри очікувати. В 2019-ому гра нарешті вийшла, люди в неї пограли, але все одно не могли описати що це взагалі таке. Симулятор кур’єра в пост-апокаліптичному світі з жахами та фантастикою в сюжеті, action adventure та стелс ґеймплеєм, легкими survival елементами та крафтінгом у відкритому світі? Як це взагалі працює? Чи воно цікаве? На останнє питання відповісти можна лише після декількох годин з грою, бо зрозуміти темп та основи гри одразу не вийде. Як і зрозуміти чи вам подобається в це грати. Мені здається, що гра мені дуже сподобалась. Але я це кажу після того як витратив на неї більше 80 годин.
Thoughts on: The Thaumaturge
While I didn’t have high hopes for The Thaumaturge, it seemed potentially interesting. The setting, the time period, the topics and how mystical dark fantasy story could be integrated in all of that was promising. And the mix of story driven adventuring with turn based battles had a lot of cool ideas about them. But, unfortunately, the end result is quite underwhelming for the most part and outright bad in a few spots.
Думки про: The Thaumaturge
Від The Thaumaturge я багато не очікував, але не можу не признати, що гра виглядала потенційно цікавою. Сетинг, часовий період, теми і суміш темного фентезі з історичними подіями могли створити чудову гру. І навіть ґеймплейно тут є потенціал в суміші сюжетної пригодницької гри з покроковими боями. Та на жаль, в цілому результат виявився розчаровуючим. А інколи і зовсім поганим.
Happy about: Arzette: The Jewel of Faramore
Memes – that was the legacy of the infamous Nintendo licensed Zelda titles on the Philips CD-i. Not surprising, really, since both Link: The Faces of Evil and Zelda: The Wand of Gamelon were not very good games. But they did have bizarre and unconventional visual style, especially for their animated cutscenes, all of which became a popular source of the “YouTube poop” videos that used to be insanely popular in the late 2000s. So it’s interesting, how many people grew up knowing these titles, without ever playing them. Back in 2020 Seth Fulkerson (also known as Dopply) created unofficial remasters of both games running on GameMaker and featuring a lot of improvements that turned those titles into something that was at least playable and less frustrating. Those remasters, for legal reasons, are not available anymore so instead Dopply decided to create a game that would serve as a spiritual successor to those bizarre titles. And in doing so, managed to create a game that is genuinely enjoyable.
Радий: Arzette: The Jewel of Faramore
Меми – виключно за це запам’ятали ігри серії Zelda на Philips CD-i, які були випущені з офіційною підтримкою Nintendo. І це не дивує, бо Link: The Faces of Evil та Zelda: The Wand of Gamelon були доволі поганими іграми. Але при цьому, у них був дуже нетиповий візуальний стиль, особливо в заставках. Завдяки якому, ігри стали чи не найбільш популярним джерелом для так званих “YouTube poop” відео, які були неймовірно популярними в кінці 2000-их. Навіть смішно, що так багато людей виросли зі знанням цих ігор, навіть ніколи в них не граючи. В 2020-ому році Сет Фалкерсон (також відомий під ніком Dopply) створив неофіційні сучасні ремастери обох ігор на рушії GameMaker, завдяки чому у багатьох людей вперше виникла можливість пограти в ці ігри, причому в цій версії вони і виглядали, і грались набагато краще. З легальних причин, Dopply більше не розповсюджує ці ремастери, а тепер випустив абсолютно нову гру, яка намагається відтворити шарм тих проектів. І, на відміну від них, в цю гру дуже приємно грати.