Videos – Page 3 – Klardendum

O tempora: Aliens versus Predator 2

07/07/2023 07/07/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

When talking about No one Lives Forever 1 and 2, I mentioned that apart from those two, there was another Monolith Productions classic that cannot be purchased digitally – Aliens versus Predator 2. Released between NOLF 1 and 2, this game was my personal favorite of the three and I replayed it a lot. I haven’t done it in a long while, though, and after replaying the NOLF games I was a bit worried about being disappointed. But I wasn’t.

О часи: Aliens versus Predator 2

07/07/2023 07/07/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Описуючи No one Lives Forever 1 та 2, я сказав що окрім тих двох ігор є ще одна класика Monolith Productions, яку в цифрі придбати неможливо – Aliens versus Predator 2. Цей проект вийшов між NOLF 1 і 2, та був моїм найулюбленішим з трьох, і в свій час я проходив гру багато разів. Та я не робив цього вже дужа давно і після повернення в NOLF почав хвилюватись, що гра може мене розчарувати. Але не варто було.

O tempora: No One Lives Forever 1 and 2

27/06/2023 27/06/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Ah, Monolith Productions at their heyday… Not that their releases were consistently great or popular, but they’ve made some fantastic classics, most of which were powered by their own engine that was first developed for Microsoft to showcase the power of DirectX. Even though the usage of that engine began with the dreadful Blood 2 that no one should ever play, the first half of the 00s started an almost perfect set of games using that engine: The Operative: No One Lives Forever, Aliens Versus Predator 2, No One Lives Forever 2: A Spy in H.A.R.M.’s Way, Tron 2.0, F.E.A.R., Condemned: Criminal Origins were all instant classics and are still beloved and remembered by many. Three of these six titles, however, are not available anywhere digitally.

I used to love NOLF. They were among the very first games I played on my own PC back in the day and I’ve replayed them several times since. But the last revisit happened a very very long time ago – I don’t even remember when. So I decided that it was a good time to finally remember why people have such fond memories about these.

О часи: No One Lives Forever 1 та 2

27/06/2023 27/06/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Monolith Productions в свої золоті часи були неймовірними. Не кожна їх гра була чудовою чи популярною, але скільки неймовірних проектів вони випустили, більшість з яких ще й були зроблені на рушії, який вони самі зробили для Microsoft, щоб показати крутість DirectX. І хоча першою грою на ньому була бридотна Blood 2, в яку навіть не намагайтесь грати, перша половина 00-их складалась з дуже важливих проектів: The Operative: No One Lives Forever, Aliens Versus Predator 2, No One Lives Forever 2: A Spy in H.A.R.M.’s Way, Tron 2.0, F.E.A.R., Condemned: Criminal Origins. Всі ці ігри майже миттєво стали хітами і багато хто їх досі пам’ятає. Але три з цих шести ігор зараз придбати в цифрі неможливо.

Мені дуже подобалась серія NOLF. Ігри були одними з найперших, в які я грав на своєму першому “сучасному” ПК і я багато разів їх проходив. Але останній такий раз був дуже давно – я навіть не згадаю вже коли. Тому я нарешті вирішив, що настав час пройти їх знову і згадати, за що їх так любили.

Happy about: Amnesia: The Bunker

21/06/2023 29/06/2023

The influence of Frictional Games on the direction horror themed games took over the past 16 years is undeniable. Their initial Penumbra tech demo from 2006 was a surprisingly fresh take on an adventure genre, with stealth and action aspects, physically-based puzzles and interactions and surprisingly solid horror atmosphere. All of which was developed further into Penumbra: Overture, the only game from the studio until now that was adhering to the pillars of the classic survival horror, focusing not only on exploration, adventure elements and stealth, but also allowing you to deal with enemies directly via combat and traps. But beginning with Penumbra: Black Plague, the team set a mission for themselves to make great narrative-driven titles and to achieve that, the survival horror mechanics had to go.

After achieving great and unexpected success with Amnesia: The Dark Descent, team followed it up with no less great SOMA. Two fantastic story-driven horror themed stealth adventure games that always prioritized good atmospheric experience over the mechanical aspects of the gameplay. Then, just over two years ago, they’ve decided to revisit the Amnesia “brand” with the incredibly mediocre Amnesia: Rebirth – a game that went really far into the narrative, but without making it particularly engaging or interesting to experience. Amnesia: The Bunker seems like a direct reaction to that as it is the return to beginning and a curious attempt to reimagine what classic survival horror gameplay could be, while staying easily recognizable.

Радий: Amnesia: The Bunker

21/06/2023 29/06/2023

Вплив Frictional Games на те, якими стали ігри з горор тематикою за останні 16 років, неможливо переоцінити. Технодемо Penumbra 2006-го року була неймовірно свіжою ідеєю для пригодницької гри – там були і вдалі стелс та екшен, і незвично “тактильний” підхід до інтеракцій і крута атмосфера. Що вони потім розвили в Penumbra: Overture – єдиній до сьогодні їх грі, яка повністю відповідала стандартам класичного survival horror завдяки акценту не лише на дослідження локацій, пригодницькі елементи та стелс, але й на можливості прибрати ворогів боєм або пастками. Та починаючи з Penumbra: Black Plague студія поставила собі задачу створювати в першу чергу чудові сюжетні проекти, заради чого багато з survival horror треба було прибрати.

Після неочікувано величезного успіху з Amnesia: The Dark Descent, студія створила не менш круту SOMA. Обидві чудові сюжетні горор пригодницькі ігри зі стелсом головною ціллю ставили собі створити проект, механіки якого існують для створення атмосфери і оповідання історії. Та два роки тому студія вирішила повернутись до “бренду” Amnesia з не дуже цікавою Amnesia: Rebirth. Та гра була навіть ще більше про сюжет, але сам сюжет вийшов слабким, а більше нічого в грі й не було. Amnesia: The Bunker відчувається, ніби розробники тепер спробували зробити щось абсолютно протилежне і також повернутись до того, з чого вони починали, переосмисливши що таке класичний survival horror.

Read more“Радий: Amnesia: The Bunker”

Happy about: System Shock (2023)

09/06/2023 27/06/2023

The original System Shock from 1994 was an incredibly important game. In some regards it was “Ultima Underworld in space”, and alongside its two Ultima Underworld predecessors, was an early example of a game designed around simulated systems that heavily leaned into emergent gameplay. A concept that is nowadays usually defined as an “immersive sim”. Even in this rougher form the game was great and if one can get through layers of outdated UI, controls and quality of life aspects it’s exciting even today. Especially in the Enhanced Edition version released 8 years ago by Nightdive Studios, known for their faithful and high quality restorations of older games.

That was the only way to experience the original game until now when the very same Nightdive released the remake of the game. Originally announced as a Kickstarter project around the same time as the Enhanced Edition came out, this project spent a long time in development and had several major changes in its focus. It switched engines, then it was decided to expand the scope of the project and then, when it became obvious that the plan wasn’t working, switched back to being a faithful remake of the original game. Which is exactly what we got now for better and for worse.

Радий: System Shock (2023)

09/06/2023 29/11/2023

System Shock 1994-го року була неймовірно важливою грою. В певному сенсі, це був “Ultima Underworld в космосі”, який разом з двома Ultima Underworld попередниками заклав основи для проектів, побудованих навколо систем і емерджентного ґеймплею. Тобто дизайну, який зараз називають “immersive sim”. Навіть в такому ранньому проявленні цього підходу результат був дуже класним і якщо у вас вистачить терпіння на застарілий інтерфейс, управління і деякі не найкращі навіть для тих часів рішення, то навіть сьогодні грати в проект приємно. Особливо в версії Enhanced Edition, яку 8 років тому випустили Nightdive Studios, відомі своїми ремастерами класики.

І до сьогодні це був єдиний спосіб пограти в гру, але ті ж самі Nightdive тепер випустили і рімейк. Його анонсували як Kickstarter проект приблизно одночасно з виходом Enhanced Edition, але після цього розробка була складною. Гра змінила рушій, потім стала набагато більше ніж спочатку планувалось, а потім, коли стало зрозуміло що так не вийде, гру знову обмежили лише відтворенням оригіналу, але покращуючи всі його елементи. Що ми і отримали і це одночасно добре і не дуже.

Read more“Радий: System Shock (2023)”

O tempora: Max Payne & Max Payne 2: The Fall of Max Payne

25/05/2023 07/12/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

I absolutely loved Max Payne when I first played it. It felt unlike any other action game out there and for years remained my golden standard for how an action game should be. It wasn’t without flaws, but it’s fantastic pace, exciting action and shockingly good storytelling far outweighed them in my eyes. Then there was also a sequel that I admired and respected for its even bigger focus on storytelling and some refinements to the gameplay mechanics. But I also didn’t enjoy the game as much. It has been a while, however, since I’ve played any of them and I wanted to see what my opinion on these classics would be today, especially with a remake announced.

О часи: Max Payne та Max Payne 2: The Fall of Max Payne

25/05/2023 07/12/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я обожнював грати в Max Payne, коли вона вийшла і нічого навіть схожого на неї тоді не знав. Вона залишалась для мене золотим стандартом якості для екшенів, навіть хоча і мала свої проблеми. Її темп був ідеальним, оповідання неочікувано якісним, ґеймплей захоплюючим. Через два роки вийшло продовження, яке покращило деякі з механік і зробило набагато більший акцент на сюжет. І хоча я її дуже поважав за це, подобалась вона мені менше. Але останній раз я в них грав дуже давно і мені було цікаво, чи може змінитись моя думка про ці проекти, особливо тепер, коли ми знаємо що на них роблять рімейки.