Even leading up to its release, I wasn’t sure what exactly The Making of Karateka would turn out to be. A collection of games? A documentary with interviews? Some remasters or reinterpretations of the original titles? All of it, turns out. And it’s a fascinating compilation that, in a way, was possible due to how impactful and important Karateka was and because Jordan Mechner, its creator, detailed his experiences in a diary that was published as a book years ago.
Tag: beat em up
Радий: The Making of Karateka
Навіть прямо перед виходом гри, я не до кінця розумів чим виявиться The Making of Karateka. Колекцією ігор? Серією документальних відео? Ремастери чи переосмислення оригінальних ігор? Як виявилось, все це і одразу. Результат дуже незвичайний і можливий, по факту, завдяки тому, наскільки важливою була Karateka, і тому що її дизайнер Джордан Мекнер (Jordan Mechner), записував всі події того часу в щоденник, який вже окремо видавався книгою.
Thoughts on: Marvel’s Spider-Man: Miles Morales
When Marvel’s Spider-Man Remastered finally arrived on PC last year, I couldn’t believe how much I was enjoying it. Despite being a more “typical” example of an open world game formula, it managed to feel fresh and exciting nonetheless and, most importantly, made the open world itself be fun – usually more fun than linear story-driven segments. So, even though I felt that the DLC package The City That Never Sleeps was absolute garbage and stopped playing it midway through the second one, I was still excited to play more of the same with Miles Morales. And now that I’ve done that, I’m glad that I did. Even though it does feel like more of the same.
Думки про: Marvel’s Spider-Man: Miles Morales
Коли Marvel’s Spider-Man Remastered нарешті вийшов на ПК минулого року, він мене дуже приємно здивував. Не дивлячись на те, що гра була більш “типовим” прикладом гри з відкритим світом, вона відчувалась свіжою і зробила свій світ і події в ньому дійсно прикольними. Часто навіть кращими за сюжетні місії. Тому, хоча набір DLC The City That Never Sleeps мені здався жахливим і я перестав в них грати на середині другого, я все одно був дуже зацікавленим в Miles Morales. На щастя, цей проект дійсно не розчарував… Але все ж таки, цей проект в цілому просто добавка того ж самого, що ви вже бачили.
Happy about: Marvel’s Spider-Man Remastered
I tend to not care about open world titles that much as it’s exceedingly rare the whole “open world” bit isn’t there just for marketing reasons and to make the game pointlessly longer. And it tends to be that the best open world titles I play are great because they use the whole open world aspect as a backdrop to something that could, for all intents and purposes, have been done without the world being open. But there have been a few exceptions so far, where I enjoyed the open world game for the openness of the world. And my previous go to example used to be [Prototype]. Now that the 2018 PS4 exclusive Marvel’s Spider-Man (in its 2020 PS5 Remastered version) have been finally ported to PC, however, I think I have a new benchmark.
Радий: Marvel’s Spider-Man Remastered
Зазвичай мене open world ігри не дуже цікавлять, бо більшість таких проектів використовують цей “відкритий світ” для маркетингу і того, щоб ігри просто були довше. Більшість open world проектів, які прикольні, частіше використовують цей формат для фону і технічно їх механіки та історії можуть існувати навіть якби гра була розділена на рівні. Але час від часу я натрапляю на виключення з цього правила і насолоджуюсь в таких проектах саме структурою світу. Раніше найкращим прикладом цього був [Prototype]. Але з виходом PS4 ексклюзиву 2018-го Marvel’s Spider-Man (в версії Remastered 2020-го для PS5) на ПК, в мене є новий приклад як це треба робити.
Happy about: Teenage Mutant Ninja Turtles: Shredder’s Revenge
I’m not good at beat ’em ups or fighting games, but I do find them often fascinating and fun. Maybe it’s due to the fact that I was growing up when those genres were extremely popular. Or maybe because a lot of great beat ’em up titles just don’t care about being serious, realistic or anything other than stupid explosive fun. And I did love the home port versions of the fantastic Konami Teenage Mutant Ninja Turtles titles, even that weird first NES one that is objectively not very good. Yet, something about it still feels awesome.
But it’s been a while, the beat ’em up genre fell out of favor, Konami turned to crap and even the TMNT franchise was changing and mutating with each new iteration, becoming much less popular than what it was during the 80s TV show and the first live action movie. But the fans are still out there (not of Konami, they suck). So with the revival of the beat ’em up genre in recent years and never fully fading popularity of the turtles, it’s only natural for Shredder’s Revenge to exist. And it’s pretty neat.
Read more“Happy about: Teenage Mutant Ninja Turtles: Shredder’s Revenge”
Радий: Teenage Mutant Ninja Turtles: Shredder’s Revenge
Я доволі погано вмію грати в beat ’em up чи файтінги, але вони мені часто подобаються. Скоріш за все тому, що коли я був малим саме ці жанри були дуже популярними. А може ще й тому, що beat ’em up ігри зазвичай забивають на реалізм і вигадують все що забажають, зазвичай з веселими результатами. Також в дитинстві я багато грав в консольні версії ігор від Konami про Черепашок-ніндзя, навіть перша частина на NES досі подобається, хоч вона об’єктивно доволі фігова гра.
Але минуло багато часу, жанр beat ’em up майже зник, Konami перетворились на лайно і навіть Черепашки сильно змінювались з кожною новою екранізацією і ніколи не досягли такої популярності, яка в них була за часів мультиків 80-их та першої кіно екранізації. Але фанати нікуди не зникли (не фанати Konami, таких нема). Тому з новим народженням жанру beat ’em up і ніколи повністю не зникаючою популярністю TMNT було очікувано, що щось на зразок Shredder’s Revenge з’явиться. І результат класний.
Read more“Радий: Teenage Mutant Ninja Turtles: Shredder’s Revenge”
Revisiting Batman: Arkham Origins
Of all the Batman: Arkham games, I was most curious about revisiting Origins as I originally had rather poor experience with the game due to its numerous bugs on release, yet despite that remembered enjoying the game nonetheless. Developed by WB Games Montréal, the title was clearly designed to be a filler entry in the series to bring WB more cash before Arkham Knight can be released. And it has since been often ignored in the overall Batman: Arkham re-releases structure (along with the Arkham Origins Blackgate sidescrolling spin-off which wasn’t good). To the point where the upcoming Gotham Knights title from the same studio, despite clearly looking like a continuation of the side character stories from Batman: Arkham series, is marketed as a completely standalone title.
And it’s all a shame because Arkham Origins is almost a very good game. And I wish I could like it more than I do.
Возвращаясь в Batman: Arkham Origins
Когда я решил переигрывать серию Batman: Arkham, любопытнее всего мне было узнать, насколько в этот раз мне понравится Origins. Моё оригинальное впечатление было немного подпорченным из-за кучи багов, но ощущения от игры всё равно оставались приятными. Плюс, её разрабатывала студия WB Games Montréal и явно потому, что WB хотели выпустить что-то до того, как разработка Arkham Knight закончится. Игру часто исключают из Batman: Arkham перевыпусков, вроде Return to Arkham (как и Arkham Origins Blackgate, но там и игра была не очень). Даже Gotham Knights, которую также разрабатывают WB Games Montréal, хоть и выглядит как официальная часть серии, похоже будет совершенно отдельной игрой.
И всё это очень обидно, ведь Arkham Origins – почти хорошая игра. Жаль, что только почти.