Until Demon’s Souls came out, I haven’t even heard of King’s Field or Shadow Tower games. And in almost 14 years since I have not found time or desire to finally play them. But, I suppose, now I kinda have played them, as Lunacid seems to be a love letter to the titles, draped in the lo-fi aesthetics and cosmic horror references. And I have quite enjoyed it.
Tag: exploration
Радий: Lunacid
До виходу Demon’s Souls я про King’s Field чи Shadow Tower навіть і не чув games. І хоча з тих пір пройшло вже майже 14 років, я все ще в ці старі проекти From Software не грав. Але, в якомусь сенсі, тепер пограв, бо наскільки я розумію Lunacid – переосмислення цих проектів, але в lo-fi стилістиці і з космічним горором. Мені сподобалось.
In love with: The Talos Principle 2
About 9 years ago Croteam surprised everyone by releasing a puzzle adventure with genuinely well written plot, instead of a mindless shooter where you kill dozens of enemies per minute. I loved the game, but by the end of the main game playthrough I got a bit tired with it and did complete the Road to Gehenna DLC. So while I was really interested in seeing Croteam revisit this idea again, I also wasn’t sure how one could make a sequel.
As it turned out, they knew exactly how to do it and it goes beyond my most optimistic expectations.
Зачарований: The Talos Principle 2
Дев’ять років тому Croteam випустили пазл гру з чудово написаним сценарієм, а не вибуховий шутер, де ви вбиваєте десятки ворогів в секунду, як всі від них очікували. Гра тоді мені дуже сподобалась, але під кінець проходження я доволі втомився і Road to Gehenna DLC не пройшов до кінця. Мені дуже хотілось побачити сіквел проекту, але при цьому я навіть гадки не мав, як це можна зробити.
Як виявилось, для Croteam це загадкою не було і вони зробили гру, яка набагато краще ніж я міг взагалі уявити.
I also love: We Love Katamari REROLL+ Royal Reverie
When Katamari Damacy REROLL suddenly rolled into existence less than 5 years ago, I absolutely loved it. And my biggest complaint was the lack of We ♥ Katamari content, as it felt to me that a new title mixing both the original and the sequel would’ve been a far better choice. Well We Love Katamari REROLL is here now, with lots of improvements, a little added bonus in the form of Royal Reverie and, sadly, with a few unfortunate issues.
Read more“I also love: We Love Katamari REROLL+ Royal Reverie”
Я теж люблю: We Love Katamari REROLL+ Royal Reverie
Коли Katamari Damacy REROLL викотилась в цифрові магазини, я із неймовірним задоволенням її пройшов. І тоді моєю основною критикою була відсутність рівнів We ♥ Katamari, бо я вважав, що було б набагато краще зробити одну гру з обох частин серії. Але тепер окремо вийшла і We Love Katamari REROLL, в якій виправили багато проблем першого ремастеру, додали декілька нових рівнів у вигляді Royal Reverie і, на жаль, також з’явились проблеми нові.
Read more“Я теж люблю: We Love Katamari REROLL+ Royal Reverie”
Disapprove: Resident Evil Village – Winters’ Expansion
Two years ago I’ve completed Resident Evil Village and while my first playthrough of it was very entertaining, it turned out to be the least replayable RE game for me. I got bored on my third playthrough, while trying to unlock more stuff as I usually do, and found myself so utterly bored with the game that I stopped and haven’t looked at it since then. That is, until Winters’ Expansion, a new DLC, got released and I’ve finally decided to play it. At worst I expected this to be more of the same and, following this logic, at least fun on the first playthrough. But no. It wasn’t fun even the first time around.
Read more“Disapprove: Resident Evil Village – Winters’ Expansion”
Розчарування: Resident Evil Village – Winters’ Expansion
Два роки тому я пройшов Resident Evil Village і хоча перше проходження було прикольним, перепроходити її було дуже неприємно, що незвично для серії. На третьому проходженні гри я просто втомився, видалив гру і не дивився в її сторону аж боки не вийшло DLC Winters’ Expansion. Воно виглядало не настільки цікавим, щоб брати його за повну ціну, тому я лише нещодавно нарешті взяв його і пройшов. В гіршому випадку, я очікував що і воно хоча б перший раз зайде мені нормально, просто грати більше одного разу я не буду. Виявилось, що DLC навіть перший раз не дуже.
Read more“Розчарування: Resident Evil Village – Winters’ Expansion”
In love with: Axiom Verge 2
Seven years ago Axiom Verge got released and while I had a fair share of criticisms towards it, it really was a fantastic metroidvania. Without being too novel, it had several extremely clever additions to the formula of the genre and apart from that was a solid game with unforgettable soundtrack and cool visual style. A year ago Axiom Verge 2 got released on several platforms and had far less excited reviews overall, most emphasizing the change in focus of the game from action to exploration. Which excited me, because I love exploration in metroidvania games and the combat in the first title was my least favorite thing about it. Now that I’ve finally had a chance to play the sequel myself, I have to say that I love it even more than the original. Yet, I can see how it’s not going to be for everyone.
Зачарований: Axiom Verge 2
Сім років тому вийшла Axiom Verge, і не дивлячись на деякі мінуси, була чудовою metroidvania грою. Без суттєвих інновацій, гра додала декілька дуже прикольних елементів в формулу жанру. Плюс, окрім того що сам ґеймплей був прикольним, у гри був незабутній саундтрек і прекрасний візуальний стиль. Рік тому вийшов сіквел гри на декількох платформах, якими я не користуюсь, і відгуки на Axiom Verge 2 в цілому були менш позитивними, з найбільшою критикою націленою на зміну акцентів з екшену на дослідження локацій. Що особисто мене зацікавило ще сильніше, бо екшен в оригіналі мені не зайшов. В результаті продовження мені сподобалось навіть більше ніж перша частина. Але певен, що не всі зі мною би погодились.