The Gunk is a new project from Image & Form Games, a studio best known for the SteamWorld series and also their first fully 3D title. And it’s pretty good.
Tag: exploration
Радий: The Gunk
The Gunk це нова гра від студії Image & Form Games (можливо ви грали в серію SteamWorld), і це їх перша спроба в повному 3D. Вийшло непогано.
Happy about: Rogue Legacy 2
So, I don’t really like roguelikes and roguelites. I’m not fond of randomly or procedurally generated content and would always take a wonderfully hand crafted shorter experience over it. But there are occasional projects that grab my attention. And the original Rogue Legacy did grab my attention. There was something interesting and fresh about the idea (quite new at the time) of mixing the “fresh run” nature of roguelikes with permanent upgrades, plus there was enough metroidvania-ish charm to the exploration of the locations to get me interested, even if said locations were randomly generated each run.
Yet, a lot of games since then have done the same and combined the exact same basic concepts and I’ve not enjoyed any of the ones that I’ve tried. Thankfully, Rogue Legacy 2 turned out to be fun.
Радий: Rogue Legacy 2
Тож зазвичай в roguelike та roguelite ігри я не граю. Мені не подобається рандомно згенерований контент і я в будь-якій ситуації буду більш радий рівням і сценарію, який були спеціально продумані. Але в цих жанрах є виключення, які привертають мою увагу, і одним з таких виключень була перша Rogue Legacy. Тоді концепція перманентних анлоків в роглайт іграх була дуже свіжою, плюс досліджувати локації в metroidvania стилі мені подобалось, хоч ці локації і були згенеровані кожен раз випадково. Гру я пройшов не без задоволення, хоча під кінець мені стало трохи нудно.
І все ж, с тих пір я пройшов багато інших проектів, які були побудовані на цих же механіках, але які мені не сподобались. Тому, я хвилювався, що Rogue Legacy 2 мені теж не зайде. На щастя, я помилявся.
Thoughts on: Nightmare of Decay
Classic survivor horror (you know, the actual one, not any horror themed game) has seen a revival in the past couple of years, which is great. I love the genre and am glad to see fresh attempts at it. Even if vast majority of them fail, just like they did during the genre heyday. Some, like Them and Us, are too ambitious for their own good. Some, like Alisa, are so focused on emulating the old style that they become more frustrating to control than the original Alone in the Dark. And some, like Tormented Souls, deliver and extremely solid enjoyable experience, even though they bring nothing special or interesting to the table. Nightmare of Decay tries to fall into the latter category for the most part, but more often than not fails miserably. But it is definitely curious.
Думки про: Nightmare of Decay
Класичні survivor horror ігри (справжні) останні декілька років виходять все частіше, і я радий. Це один з моїх найулюбленіших жанрів і приємно бачити, як нові розробники до нього звертаються. І нехай, що більшість з них, як і в золоту епоху жанру, не дуже гарні ігри. Деякі, наприклад Them and Us, занадто амбіціозні. Деякі, наприклад Alisa, настільки намагаються відтворити класичний стиль, що грати в них більш дратує, ніж сідати заново за перший Alone in the Dark. А деякі, як вийшло з Tormented Souls, виходять гарно зробленими і приємними, хоч на справді нічого нового вони не роблять. Nightmare of Decay намагається попасти в останню категорію, але занадто часто в гри це не виходить. Хоч результат цікавий.
Quick thoughts on: Iron Lung (and revisiting The Music Machine)
David Szymanski has been doing small unsettling horror themed titles for a while, but his biggest success, of course, was the fantastic classic FPS revival title DUSK. Somewhat ironic, I suppose, given that it was the polar opposite of what his games were usually about, but thankfully he didn’t decide to abandon his smaller projects because of that success. So after a few years of working with other developers and helping with awesome demo collections and small game compilations (like the awesome Dread X Collection) a new standalone commercial title is now out – Iron Lung. And since I was in the mood, I’ve decided to revisit The Music Machine, that awed me seven years ago, as well.
Read more“Quick thoughts on: Iron Lung (and revisiting The Music Machine)”
Кілька думок про: Iron Lung (і знову про The Music Machine)
Девід Шиманські (David Szymanski) вже давно випускає маленькі тривожні горор ігри, хоч його найбільш популярним проектом став неперевершений класичний FPS DUSK. Що трохи смішно, бо гра була зовсім не схожою на його типові проекти. Але навіть після гучного успіху він не полишив свою нішу і багато років працював з іншими розробниками над різними проектами, включаючи збірники маленький ігор та демо версій (наприклад Dread X Collection). А тепер і випустив нову самостійну гру – Iron Lung. Пройшовши неї я також вирішив знову пройти The Music Machine, яка мені дуже сподобалась сім років тому.
Read more“Кілька думок про: Iron Lung (і знову про The Music Machine)”
In love with: Exo One
I remember seeing the Kickstarter for Exo One back in 2017 and being confused and inspired at the same time. On one hand, an idea about an exploration game where you use a spaceship marble to explore planets sounded extremely fun. On another – very limited and hard to imagine past the concept stage. Four years later Exo One is finally here to disprove my doubts. I mean, sure, it is still quite limited in potential. But what it does is still far more than I could ever expect.
Восхищаясь: Exo One
Когда я увидел Kickstarter для Exo One в 2017, я был удивлён и восхищён одновременно. С одной стороны, исследование далёких планет на странном корабле-жемчужине выглядело очень увлекательным. С другой – сложно было представить, как эту идею воплотить так, чтобы она не наскучила через пару минут. Спустя 4 года Exo One рассеивает мои страхи. Да, игра всё равно достаточно ограничена, но у неё получилось сделать намного больше, чем я ожидал.