Third year surviving the Russian genocidal invasion of Ukraine while writing about good video game music. 2023 turned out to be quite great as far as music in new releases goes, but of course a lot of the list is still made up of classics I’ve revisited since the last time I did this write up.
Tag: Final Fantasy
Вільні нотації про: Музику в іграх 2023
Третій рік підряд я пишу про музику в іграх, намагаючись вижити під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 2023-ій рік приємно здивував колекцією чудових саундтреків навіть в нових іграх, хоча, звичайно, чудової музики з ігор, які я проходив з минулого разу.
O tempora: Final Fantasy IX
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
Well, it finally happened. Barring the online-only entries and Final Fantasy XVI (that is not yet out on PC), I’ve played/replayed all numbered entries in the series. And last one to do was the one that I usually named as my favorite. I was a bit scared about replaying Final Fantasy IX, not just because I knew that the PC port is rather average at best, but also because I had such good memories of the game, yet also remembered that there was a lot about it to get frustrated with. I was afraid that it won’t live up to my memory. But no, while it does indeed have a lot of things to criticize, it remains one of my favorite entries in the series and an easy recommendation.
О часи: Final Fantasy IX
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Ну ось і все. Не враховуючи чисто онлайнові ігри та Final Fantasy XVI (який поки не на ПК), я пройшов вперше чи заново всі номерні частини серії. І останньою стала та, яку я зазвичай називав улюбленою. Якщо чесно, мені було трохи страшно повертатись в Final Fantasy IX, не лише тому що я знав наскільки проблемний ПК порт гри, а скоріше тому, що я чудово пам’ятав і мінуси гри і боявся, що вони сьогодні мені будуть здаватись гірше ніж 20 років тому. На щастя ні. В грі вистачає речей, які варто критикувати, але моя думка про неї не змінилась і мені все ще легко рекомендувати цю частину іншим.
O tempora: Final Fantasy VIII – Remastered
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
Of the original 9 Final Fantasy games, the “pre-voice acting” era, the “proper overworld” era, Final Fantasy II tends to be most disliked and Final Fantasy VIII most divisive. Pixel Remaster fixes a lot of issues of FF II and in that form, I’d say the game can be worth playing. But there is no version of FF VIII that could fix its countless issues. This is a game I respect and adore a lot. It’s a game I want to love. A game that I’ve completed a few times before, both on PS1 and with the older PC port the Remastered version is based on. But it is ultimately a game that I just do not enjoy playing.
О часи: Final Fantasy VIII – Remastered
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
З перших 9 частин Final Fantasy, з ери “перед озвученими персонажами”, ери “повноцінної мапи світу“, Final Fantasy II зазвичай люблять найменше, а Final Fantasy VIII або обожнюють, або ненавидять. Pixel Remaster виправив більшість проблем FF II і в новій версії в нього навіть може бути варто пограти. Але для FF VIII не існує версії гри, яка б виправляла всі її проблемні сторони. Я дуже поважаю цю гру. Дуже хотів би любити цю гру. Я проходив її вже декілька разів раніше, як на PS1, так і на старому ПК порті, на якому основана нова Remastered версія. Та проходити її мені не подобається.
Few notes on: Videogame music 2022
Second year in a row I’m writing about videogame music while Russian genocidal invasion of Ukraine is going on. And this year selection is going to be even more bare than the last year, unfortunately.
Вільні нотації про: Музику в іграх 2022
Другий рік підряд я пишу про музику у відеоіграх під час повноцінного вторгнення Росії в Україну. І цього разу вибірка саундтреків буде, на жаль, навіть меншою.
Happy about: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion
Being not much of a fan of Final Fantasy VII, I was never in a rush to try out any of the related games or media that Square Enix dubbed “Compilation of Final Fantasy VII”. So I did watch Advent Children back in the day, and thought it was quite crap, but have not looked into 2 internationally released games in the collection – Dirge of Cerberus (for PS2) and Crisis Core (for PSP). Yet, while Dirge wasn’t particularly liked by anyone, Crisis Core did have a lot of positive reviews. Which might be one of the reasons that Square Enix decided to remaster (on a technical level – remake) the game for modern platforms now called Reunion. And I’m glad they did, because this title is pretty neat.
Read more“Happy about: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion”
Радий: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion
Оскільки я не дуже великий фан Final Fantasy VII, в мене ніколи не було сильного бажання пограти в пов’язані з основною частиною ігри, які Square Enix назвали “Compilation of Final Fantasy VII”. Я колись подивився Advent Children, подумав що не фільм а лайно, і не дивився на 2 гри, які також вийшли в цій колекції – Dirge of Cerberus (на PS2) та Crisis Core (для PSP). Але хоча Dirge нікому не сподобався, у Crisis Core оцінки були непоганими. Можливо, це одна з причин, чому Square Enix вирішили зробити ремастер (а з технічної сторони рімейк) цієї гри на сучасних платформах і назвали його Reunion. І гра виявилась прикольною.