My whole experience with Ratchet & Clank franchise began and originally ended with playing the first 4 games on PS2. The first game was nice, but deeply flawed in several ways. But starting with Going Commando, the first sequel, the series carved its niche. And Rift Apart is still following the basics that were established and improved in 2002-2003. Playing it now, finally available on PCs 2 years since its original release, makes me miss the fact that these types of games aren’t really popular anymore.
Tag: TPS
Радий: Ratchet & Clank: Rift Apart
Весь мій минулий досвід з серією Ratchet & Clank почався і швидко закінчився коли я пограв в перші 4 частини на PS2. Перша гра була непогана, але з проблемами. Але починаючи з Going Commando, першого сіквелу, серія знайшла своє місце і стала прикольною. Rift Apart продовжує всі ті ж основи, які з’явились в тій грі, і покращувались з 2002-2003-их років. І тепер, коли гра вийшла на ПК через 2 роки після PS5 релізу, мені дуже шкода, що таких ігор майже ніхто більше не робить.
O tempora: Max Payne & Max Payne 2: The Fall of Max Payne
O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.
I absolutely loved Max Payne when I first played it. It felt unlike any other action game out there and for years remained my golden standard for how an action game should be. It wasn’t without flaws, but it’s fantastic pace, exciting action and shockingly good storytelling far outweighed them in my eyes. Then there was also a sequel that I admired and respected for its even bigger focus on storytelling and some refinements to the gameplay mechanics. But I also didn’t enjoy the game as much. It has been a while, however, since I’ve played any of them and I wanted to see what my opinion on these classics would be today, especially with a remake announced.
Read more“O tempora: Max Payne & Max Payne 2: The Fall of Max Payne”
О часи: Max Payne та Max Payne 2: The Fall of Max Payne
О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я обожнював грати в Max Payne, коли вона вийшла і нічого навіть схожого на неї тоді не знав. Вона залишалась для мене золотим стандартом якості для екшенів, навіть хоча і мала свої проблеми. Її темп був ідеальним, оповідання неочікувано якісним, ґеймплей захоплюючим. Через два роки вийшло продовження, яке покращило деякі з механік і зробило набагато більший акцент на сюжет. І хоча я її дуже поважав за це, подобалась вона мені менше. Але останній раз я в них грав дуже давно і мені було цікаво, чи може змінитись моя думка про ці проекти, особливо тепер, коли ми знаємо що на них роблять рімейки.
Read more“О часи: Max Payne та Max Payne 2: The Fall of Max Payne”
Thoughts on: The Last of Us Part I
Finally, I’ve completed The Last of Us. This critical darling from 2013… yep, from 10 years ago… Anyway, I’ve tried playing the original game around the time of the release using the PS3 my friend graciously lent me and about 2/3 of the way in I got so bored that I simply decided not to continue playing. But, being a game designer and all, you have to play titles like this – even when you don’t like the whole package, there are elements to learn from, ideas to get influenced by. So I couldn’t keep it this way and now, that a remake of the game (now with Part I added to the title) is out on PC, I decided to give it another go. And yeah, it’s… fine. The port isn’t, though.
Думки про: The Last of Us Part I
Нарешті я пройшов The Last of Us. Гру, яку всі вихваляли в 2013-ому… так, вже 10 років тому… Так ось, я намагався пройти оригінальну версію на PS3, яку мені позичав мій друг, пройшов приблизно 2/3 всієї гри, мені стало нудно і я просто не запустив гру наступного разу. Та все ж мені треба для роботи розуміти відомі приклади з ґейм дизайну – навіть якщо мені не сподобається гра, з неї буде чому навчитись. Тому як тільки став доступним рімейк гри на ПК (якому в назву додали Part I), я придбав її і вирішив нарешті її пройти. Гра норм. Порт поганий.
In love with: Uncharted: Legacy of Thieves Collection
It’s odd, isn’t it? To play Uncharted on PC. It’s far from the first big well known franchises to get from being a Sony console exclusive to PC, but something about Naughty Dog’s series that always made Sony hardware look like a magic box producing game flow and transitions no one else could achieve on any other hardware, makes this port feel extremely weird. But here we are, sadly, starting at the end of the franchise, or at least a big transition point, instead of the beginning.
Uncharted 4: A Thief’s End, originally for PS4 from 2016 and Uncharted: The Lost Legacy, also for PS4 but from 2017, combined into one package and released first on PS5 at the start of 2022 and now on PC.
Read more“In love with: Uncharted: Legacy of Thieves Collection”
Зачарований: Uncharted: Legacy of Thieves Collection
Дивне відчуття, правда? Грати в Uncharted на ПК? Це не найперша відома серія, яка перестала бути ексклюзивом для Sony консолей, але все ж таки Naughty Dog регулярно перетворювала коробку Sony на шапку чарівника, з якої витягували неперевершений темп, безшовні переходи і речі, які ніхто на іншому залізі навіть не намагався повторювати. Бачити, як все це працює на ПК неймовірно дивно. Але я бачу і шкодую, що це сталося з кінцем серії, або перехідного моменту, а не з початку.
Uncharted 4: A Thief’s End вийшов на PS4 в 2016, а Uncharted: The Lost Legacy, теж на PS4, в 2017 і їх об’єднали в один реліз в 2022. На початку року для PS5, а тепер і для ПК.
Read more“Зачарований: Uncharted: Legacy of Thieves Collection”
Ugly duckling: Stranglehold
Now this is a curious one. By 2007 “bullet time” was no longer a hot new thing, in fact the last official The Matrix game was already 2 years old, while The Matrix Online was just 2 years away from closing. John Woo has also been long past his prime and Hard Boiled, the original movie the game is a sequel to, was from 1992. Heroic bloodshed and gun fu/gun kata were no longer popular either. So why is it exactly Stranglehold came to be is a bit of a mystery. But if nothing else, this title was ambitious and it does impress in many ways.
Гидке каченя: Stranglehold
Дуже цікавий проект, як для гидкого каченя. В 2007-ому до уповільнення часу в іграх всі звикли, остання офіційна гра по Матриці вийшла ще в 2005-ому, а The Matrix Online закриють через 2 роки. Про Джона Ву теж почали забувати, а фільм Hard Boiled (до якого ця гра була сіквелом) взагалі вийшов ще в 1992-ому. Навіть “героїчне кровопролиття” і ґанката теж людям трошки набридло. Але Stranglehold чомусь вийшла саме в цей час. І амбіцій у цього проекту було достатньо.